РІДНИЙ КРАЙ
Мені так хочеться злетіти
У синє небо, понад гай,
Щоб все навколо роздивитись,
Який широкий рідний край.
Куди біжить струмок веселий,
Як виглядають з висоти поля
І чи так-само, гарна й мила,
З висот улюблена земля.
Де буде край червоним макам,
Що буйним цвітом розрослись
І чи побачу соловейка,
Що зачаровував колись.
Хіба багато я бажаю?
Лишень поглянути хоч раз,
Куди там сонечко сідає,
Ховає промінь кожен раз.
ЩАСЛИВА МИТЬ
Все навколо дрімає у тиші,
Новий день поміж тим настає,
А про тебе ніхто ще не знає,
Що у мене - маленький хтось є.
Дух щоразу в мені застигає,
Коли звістку про себе даєш,
Повернешся незграбно під серцем,
Чи-то ніжкою злегенька б’єш.
Ми з тобою єдині у світі,
Так потрібні один - одному,
Що частіше мене окликаєш,
То ще більше тебе я люблю.
Перед нами відкриється світ,
Про який ми з тобою не знаємо,
Але щастя і радість щомить,
Ми з тобою від Бога чекаємо.
ЧАРІВНА ВЕСНА
Сонячні промені ясні,
На землю теплом пролягли.
Усе навкруги обігріли,
Щоб квіти тепер розцвіли.
Чарівна пора весна,
Усе пробудила від сна.
Небесна блакить прояснилась,
На землю росою пролилась.
Роздолля зелених луків,
Кличуть у мандри мене.
З обіймами перших квітів,
Де радість душі огорне.
Я біжу, я лечу сподіваючись,
Що усе це не просто, є сон.
Це моя мрія мов хвиля,
Що бринить у мені в унісон.
ЗАХІД СОНЦЯ
Сонце сходить, як завжди
І завжди заходить,
То багрянцем золотим,
То вінком казковим.
Повисає в хмарах,
Немов птах чарівний,
Розправивши крила,
Мов веселка вільний.
Стрепенувшись закриє,
Манливі далі,
Запалає вогнем,
На прощання землі,
Що готується спати,
Під покровом зорі.
Та невпинно спливає,
Наш сонячний час.
Куля сяде за обрій
І промінь погас.
ЖИТТЯ
Обережно, стрімкою ходою,
Іду я по полю життя.
Минаю струмки, переліски,
Все це доля людського буття.
То хмари горизонт застилають,
Орошаючи землю дощем.
То сонечко ніжно пригріє,
А потім, іще й припече.
Іду по життю і не знаю,
Що далі чекає мене.
Піднесусь я до неба, мов ангел,
А потім що сили впаду.
Озирнувшись квітник помічаю,
Радість знову душею пливе.
А якщо не впаду, не пізнаю,
Того щастя, яким все живе.
СОН ТРАВА
Підкрадаюсь поміж трав,
Щоб не пробудити,
Сон траву, що розцвіла,
Розпустивши квіти.
Тягнуться до світла сонця,
Пухнасті стеблинки,
Мов маленькі кошенята,
В лісовій долинці.